Дослідження факторів динаміки розвитку просторової системи дає можливість детальніше характеризувати динаміку їх елементів, кожний з яких можна розглядати водночас як підсистему. Тому елементами системи залежно від масштабу, характеру і мети дослідження можуть бути різні територіально визначені об’єкти (адміністративні райони, області, економічні райони та ін.).
Перш за все просторову систему слід розуміти як категорію історичну. Її формування та динаміка розвиту є довготривалим процесом, який безпосередньо пов’язаний із розселенням. Населення справляє великий вплив на просторову структуру, яка представляє «взаємні розміщення та зв’язки просторово виражених елементів складного географічного об’єкта». Населення, як споживач, викликає появу нових виробництв, розширення сфери послуг, як виробник, – впливає на розвиток просторової системи через зайнятість. Воно в першу чергу відчуває результати неефективного господарювання та негативного впливу виробництва на навколишнє середовище.
Серед факторів економічної динаміки слід назвати різноманітні економічні чинники (грошові, інвестиційні, інноваційні) природнокліматичну динаміку регулярного характеру (наприклад, пори року) та нерегулярного характеру (сезони повеней, засух), історико-культурну динаміку (політичні відносини, історичні події), соціальну динаміку (соціальна рестратифікація), етнічну динаміку (етногенез, етнічні відносини), адміністративну динаміку (інституційні перетворення) та, інші.
Особливості соціальної та соціокультурної динаміки, питання культурної та соціальної мобільності, соціальної стратифікації, що широко висвітлено і П. Сорокіним, Дж. Хомансом, Ф. Уайтом. Т. Парсонсом. Вплив географічно-просторової неоднорідності на соціальну структуру, динаміку розвитку територіально-поселенських спільнот (соціумів) досліджено Холі, Опоре, Фредериком Льюіс Алленем.
Заслуговують на увагу наукові теорії щодо просторового розподілу соціальних спільнот та вилину економіко-географічної неоднорідності простору на динаміку зміни рівня життя: теорія централізації Вальтера Кристаллера, що розкриває механізм розселення в різноманітних формах за допомогою якої можна аналізувати утворення торгових, міських, столичних центрів; гіпотеза концентричних зон Ернеста Бургесса, згідно з якою розвиток міст супроводжується формуванням концентричних кілець, або зон, причому в кожному кільці зосереджені відповідні господарські та житлові структури.
Динаміка демографічних процесів залежить від великої кількості факторів, які визначанні реальні потреби, проблеми та перспективи розвитку системи охорони здоров’я населення.
Однак сучасний стан здоров’я нації можна охарактеризувати як незадовільний. Порівняно з економічно розвинутими країнами залишається високими: смертність населення, в тому числі передчасна (дитяча, материнська, смертність у працездатному віці); рівень загальної захворюваності населення на тлі значного поширення факторів ризику захворювань, передусім тютюнопаління, вживання алкоголю і наркотиків
Розвиток системи охорони здоров’я характеризується кількістю лікарняних закладів і медичного персоналу па душу населення, захворюваністю за типами хвороб та за регіонами, поширенням ВІЛ/СНІДу, активного туберкульозу, рівнем дитячої смертності, жінок дітородного віку, рівнем бюджетного фінансування медичних закладів, середньою заробітною платою лікарів і медперсоналу, забезпеченістю медикаментами та доступністю, кількістю населення, що користується послугами медичного страхування, станом лабораторного обладнання лікарняних закладів.
Щодо розвитку культури, то він характеризується забезпеченістю населення закладами культури, обсягами телерадіомовлення, випуском книжок, журналів і газет, зокрема українською мовою, розвитком спортивних товариств, підготовкою олімпійського резерву України, кількістю населення, яке подорожує всередині країни.
Економічна динаміка відображається в економічних циклах, які зачіпають національне господарство в цілому. Економічні цикли мають природу, яка не періодично (квазіперіодично) повторюється. Економічний розвиток характеризується загальною довгостроковою пануючою тенденцією, при чому найбільш бажаною вважається тенденція росту. Певний період піднесення економічної активності, що супроводжується збільшенням темпів росту загальних економічних показників, таких як валовий національний продукт, особисті доходи, індекс оптових цій, індекс промислового виробництва, індекси курсів акцій, прибутки корпорацій та інші, змінюються періодом спаду, який характеризує зниженням темпів росту цих показників.
На жаль, за роки незалежності в системі господарювання в Україні зміни які викликані переходом до нових умов політичного та економічного життя не дали позитивного ефекту. Вони супроводжувались різким погіршенням економічної ситуації та умов життя населення.
Визначення факторів сталого розвитку просторових систем здійснюється на основі проектного аналізу. На першому етапі визначаються розташування і склад просторової системи. При цьому її складовими елементами виступають локальні утворення. У складі кожного локального утворення просторової системи вирізняються наступні сфери: соціальна, економічна, екологічна. Зрозуміло, що для оптимізації розвитку важливе значення має збалансованість вищезазначених сфер. На другому етапі проектного аналізу здійснюється оцінка факторів сталого просторового розвитку регіону: демографічних, ресурсних, соціальних, економічних, техніко-технологічних, транспортних, екологічних, геополітичних тощо.
Демографічні фактори розвитку просторової системи охоплюють чисельність населення, стан його розселення, міграційні процеси, кількісну і якісну оцінку трудових ресурсів у розрізі цієї системи.
Ресурсні фактори розвитку включають якісну і кількісну характеристики родовищ корисних копалин, паливно-енергетичних, земельних, водних, лісових, рекреаційних, кліматичних ресурсів. У процесі проектного аналізу важливе значення має оцінка природно-ресурсного потенціалу території.
Соціальні фактори сприяють забезпеченню подолання відмінностей між рівнями якості життя населення за показниками зайнятості та добробуту, поліпшення умов праці та життя, розвитку освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, сфери послуг та ін.
Економічні фактори включають конкретні суб’єкти господарювання, вивчення ефективності їх функціонування.
Техніко-технологічні фактори розвитку визначають досягнення науково-технічного прогресу, завдяки якому відбувається зміна традиційних технологічних процесів на інноваційні.
Транспортні фактори визначаються за рівнем розвинутості транспортної мережі, відстанями наявних перевезень, раціональністю транспортних потоків у регіоні.

Екологічні фактори займають особливе місце в дослідженні розвитку регіону. Неухильне зростання обсягів виробництва призводить до їх вичерпання, забруднення довкілля. Наслідки; цих збитків інколи перевищують отримані економічні результати. Слід враховувати те, що впливи екологічних факторів можуть бути безпосередніми і опосередкованими, тривалими і короткотерміновими, оберненими і не оберненими, первинними і вторинними.
Нині помітний вплив на розвиток регіонів справляє геополітичний фактор: відповідне географічне положення системи, близькість до кордонів, наявність транспортної мережі міжнародного значення. Він впливає на рівень розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни. Територія регіону може використовуватись для здійснення транзитних перевезень, що забезпечує певні валютні надходження.
Третій етап передбачає дослідження галузевої, функціональної та просторової структур, різноманітних форм господарювання, що забезпечують життєдіяльність населення в регіоні. Галузева структура аналізується, виходячи з показників вартості продукції, чисельності зайнятих, вартості основних виробничих фондів, за якими визначається питома вага сфер діяльності, представлених наявними в регіоні підприємствами. Функціональна структура просторової системи означає сукупність і взаємодію різних аспектів прояву сумарної функції промислового, сільськогосподарського та інших видів виробництв і напрямів діяльності на досліджуваній території. Просторова структура визначається мережею просторових відносин між елементами системи. Лише внаслідок аналізу функціонально-галузевої і просторової структур можна виявити особливості та рівень раціональності просторової організації регіону.
Четвертий етап передбачає виявлення низки проблем та розробку рекомендацій щодо їх усунення, вдосконалення просторової організації регіону, визначення пріоритетності і завдань та засобів розвитку.
Ефективність досягнення сталого просторового розвитку кожного ієрархічного рівня простору залежить від процесі взаємодії та сполучення комплексу елементів (підсистем), які в сукупності та динаміці представляють просторову систему. Характерними рисами просторової системи є складність, цілісність, стійкість, емерджентність, динамічність, гомеостазис, керованість.
Ефективність використання факторів сталого розвитку просторових систем залежить від їх внутрішнього і зовнішнього середовища. До умов, які сприяють цьому розвитку, відносяться природно-ресурсний, соціальний та економічний потенціали, належність до транскордонних територій, інженерно-транспортна інфраструктура міжнародного та загальнодержавного значення. Стримуючими умовами розвитку виступають соціальні диспропорції, ліміт споживання ресурсів, стан і кон’юнктура ринкового середовища, інноваційно-інвестиційний клімат, екологічні обмеження. їх врахування дозволяє визначити, з одного боку, проблемні ареали та можливі соціально-економічні та екологічні конфлікти просторової системи, з іншого – потенційні точки та вектори забезпечення сталого розвитку.