Габрель М.М., осмислюючи теорію планетарного розвитку Вернадського В., зазначає, що «глобальною метою розвитку регіону має стати гармонійний сумісний розвиток (коеволюція) людини і природи, штучних і природних систем. Гармонійне співіснування природи і понад міру технічно оснащеного суспільства стає можливим лише за умови науково обґрунтованого компромісу між законами природи і законами розвитку людства з його арсеналом досягнень і проблем. Відповідальність за такий компроміс, за очікуваний порядок і гармонію в суспільстві належить саме системі екологічних знань.
Сталий просторовий розвиток – це забезпечення органами самоврядування, регіональними та державними суб’єктами управління ефективної взаємодії та раціонального сполучення соціальних, економічних та екологічних елементів простору життєдіяльності людей для повного та доступного задоволення різноманітних потреб всіх верств населення.
Досягнення цілей сталого просторового розвитку регіонів потребує гармонізації соціальних, економічних та екологічних відносин в просторі, що виступає актуальною науковою проблемою, дослідження якої має багатоаспектний характер.
В умовах опрацювання світовим співтовариством якісно нових пріоритетів розвитку країн та регіонів визначаються можливості людства гармонізувати соціально-економічний розвиток та якість довкілля. Так, у системі заходів регіональної політики Європейського Союзу щодо сталого просторового розвитку важливе значення надається просторовому облаштуванню території. Конкретним проявом з боку Містобудівної Хартії Співдружності Незалежних Держав вирішення зазначеної проблеми є визначення цілей сталого просторового розвитку та облаштування простору населених пунктів, до яких відносяться:
- комплексний розвиток та екологічна реконструкція міських сільських та інших населених пунктів, урбанізованих та міжпоселенських територій;
- покращення житлової забезпеченості та умов проживання населення;
- вдосконалення систем соціальної інфраструктури, охоплюючи організацію сучасних місць відпочинку та систем оздоровлення населення;
- формування екологічно безпечних виробничої, транспортної та інженерно-технічної інфраструктур;
- збереження та відродження об’єктів історико-культурної спадщини кожного народу;
- вдосконалення процесів регулювання землекористуванням.