Переосмислення і перегляд теорії сталого розвитку необхідно здійснювати під кутом зору дії просторового чинника як особливого ресурсу. Адже всі об’єкти навколишнього середовища існують не тільки в часі, а й в просторі, де відбуваються процеси життєдіяльності людини, організації та розвитку людської спільноти.
Вважаємо, що реальний простір життєдіяльності людини – це не ізотропна поверхня, а цілісне поле різноманітних взаємопов’язаних між собою елементів, співвідношення та взаємне розміщення яких створює певні умови для людського життя й діяльності. При чому кожна його компонента утворює свій простір. Складні просторові об’єкти передбачають наявність групових чи інтегральних часткових просторів, які утворюються внаслідок їх перетину та взаємного проникнення.
Наголос на об’єктивну та визначальну роль просторового фактора в забезпеченні сталого розвитку суспільства пояснюється тим, що «життєдіяльність поширюється і на акваторії, і на аероторії (повітряні ешелони для літаків «та ін.). До цього слід додати ще й соціологічні, культурні, комунікаційні ареали поширення процесів і форм життєдіяльності людей». Крім того, в просторі функціонує віртуальна економіка, яка представляє фінансово-банківську та фінансово-інформаційну економічні сфери.
Простір життєдіяльності людини, за Габрелем М.М. формується комплексом властивостей не лише геометричного виміру, але й ресурсного, функціонального, часового. Базовим правилом його функціонування та організації є розширення різноманітності та підтримка рівноваги між різними його типами.
Відомі філософи та представники точних наук по-різному розкривали зміст поняття «простір». Так за Аристотелем, простір – це логічна передумова існування речей. За Ньютоном, простір є об’єктивною реальність. За Берклі простір – розумова абстракція, що побудована на поєднанні світла та звуку. Кант називав простір як особливу форму, що наповнена чуттєвим досвідом та являє собою можливість природної класифікації знань. Ейнштейн характеризував простір як щось похідне від чуттєвого досвіду пізнання матеріального світу.
Інтерпретація поняття простору з точки зору різних наукових напрямів залежить від специфіки вивчення сфер матеріального світу. Йдеться про географічний, економічний, геополітичний, соціальний, культурний, інформаційний, біологічний та інші види простору.
Так, географічний простір представляє собою один з аспектів дослідження географічної оболонки, коли об’єкти розглядаються в плані їхніх місцеположень, просторових взаємодій і відношень, просторової впорядкованості та організації. Щодо економічного простору, то вій представляє собою сукупність трудових, фінансових, виробничих та інших економічних інститутів на певній території.
В будь-якій науковій дисципліні формулювання деяких вихідних положень те понять характеризується певною складністю. Так в математиці – це поняття про число, у фізиці – про матерію та енергію. В регіональній економіці – це вчення про структуризацію соціально-економічного простору.