Слід зазначити, що територія становить лише земельну площину в просторі. Алаев Е.В. під територією розуміє обмежену частину твердої поверхні Землі з характерними їй природними і антропогенними властивостями та ресурсами, яка характеризується протяжністю (площею) як особливим видом просторового ресурсу, географічним положенням та іншими якостями, та виступає об’єктом конкретної діяльності або дослідження.
Відомо, що в просторі кожної з країн світу внаслідок розширеного відтворення відбувається формування і розвиток різних за змістом просторових ланок суспільного життя – насамперед, регіонів, районів, зон. У соціально-економічній літературі поняття «регіон» вживається в багатьох значеннях. При його характеристиці в цілому потрібно враховувати: комплексність демографічного, економічного, соціального і екологічного розвитку; спільність природокористування і завдань щодо охорони навколишнього середовища; територіальну, спільність виробництва; відносну стійкість населення і єдність системи населених пунктів; єдність системи соціальної інфраструктури; сполучення територіального і галузевого (централізованого) управління об’єктами.
Взагалі термін «регіон» походить від латинського «region», що в перекладі означає область, район, місцевість. Мельник С.А. підкреслює, що найчастіше він застосовується для визначення різних територіальних ланок однієї країни: адміністративно-територіальних одиниць, національних, державних або державно-адміністративних одиниць, економічних районів, спеціальних (вільних) економічних зон, окремих природних зон та ін. Цей термін вживається стосовно частини території кількох країн (наприклад. Донбас – частина території України та Росії), групи країн (наприклад. Латиноамериканський регіон) чи навіть кількох континентів (наприклад. Євразійський регіон).
Асамблея європейських регіонів сформулювала поняття регіону як «територіального об’єднання під безпосередньою юрисдикцією суверенної держави із системою самоврядування. Регіон повинен свою конституцію, статус автономії чи інший закон, який є складовою законодавства держави і визначає організацію та повноваження регіону».
Найпоширеніші наукові підходи до визначення змісту поняття «регіон» – історичний, географічний, ресурсний, виробничий, відтворювальний, політ економічний, економічний, регіонально-економічний, геополітичний, міждисциплінарний, політико-правовий, геосистемний, і є багатоаспектним і залежним від цілей формування. Регіон – це не тільки функціонально-комнонентна, структурно-галузева цілісність, а й просторова, що передбачає певне розміщення компонентів природного, соціального і економічного середовищ у просторі, їх просторову неподільність.
Поручник А. М. та Чужиков В.І. відмічають, що у XXI столітті важливого значення набуде інтегральна парадигма регіонального розвитку, в основі якої повинно бути нове уявлення про регіони як складні об’єднані ієрархічні комплекси різного таксономічного рівня.
Крім районів та регіонів, в просторовій структурі національного господарства можна назвати зони, які, по суті, є, територіальним утворенням більш високого порядку (наприклад, зона сільського господарства, зона рекреації та ін.). хоча існує більш вузьке розуміння зон, особливо в межах виділення економічних зон, які володіють різноманітним господарсько-правовим статусом (наприклад, вільні економічні зони).
Регіон – це цілісне просторове сполучення складових елементів, що характеризується певним комплексом природничо-географічних, демографічних, історико-культурних, виробничих, економічних, адміністративних та інших ознак.
Стосовно простору регіону або регіонального простору. То це багатовекторне формування людських, виробничих, природничих, функціональних та інформаційних складових, де на основі використання наявного ресурсного забезпечення реалізується життєвий цикл регіону, що дає змогу вирішити конкретні соціальні, економічні та екологічні проблеми. Це поняття охоплює всі регіональні системи, в межах яких сформована певна спільність людей (соціум), і які правомірно мають конкретні цілі розвитку.