Просторова взаємодія – це взаємодія між об’єктами та явищами в географічному просторі (у вигляді обміну речовин, обміну енергією, інформацією, людьми та ін.), інтенсивність якої обумовлює виникнення та особливості розвитку ландшафтів, комплексів і т.д. Просторові сполучення – це сукупність взаємопов’язаних (за обміном речовин, енергією, інформацією) географічних об’єктів, для яких просторові характеристики (густота, компактність, впорядкованість) мають вирішальне значення. При досягненні якостей цілісності, спрямованості розвитку, сталості просторові сполучення набувають характеру просторових систем.
Досліджуючи риси просторової системи, передусім назвемо ті, які притаманні системам загалом:
- складність (належність до складних відкритих систем, які відтворюються з множиною елементів, що мають прямі і зворотні зв’язки);
- цілісність (всі елементи функціонують як єдине утворення, зміни в якійсь частині системи призводять до змін в інших частинах і в усій системі в цілому);
- стійкість (здатність залишатись відносно незмінною, тобто зберігати свою структуру та функціональні особливості протягом певного часового інтервалу; спроможність витримувати тиск з боку, не переходячи в новий стан);
- емерджентність (це не хаотичне накопичення елементів, а існує чіткий механізм їх взаємодії);
- динамічність (знаходиться постійно в розвитку: зароджується, формується, розвивається, трансформується і т.д.);
- гомеостазис (має постійні зв’язки з навколишнім середовищем);
- керованість (є системою, якою можна управляти).