Оптимальні просторові умови не можуть складатись стихійно, для цього необхідна цілеспрямована діяльність з оптимізації просторової структури території – здійснення її впорядкування (організації). Термін «впорядкування» за змістом близький до терміну «організація», але йому властивий просторовий відтінок. Якщо організація – створення із елементів системи, то впорядкування – наче приведення в порядок певної просторової системи. Воно завжди передбачає просторове розміщення сукупності елементів.
Виходячи з різних рівнів просторової організації суспільних систем, можна виділити основні типи простору, а саме:
- Мікрорегіональний простір – утворюється адміністративними районами, і населеними пунктами країни, метрополісними територіями. Зокрема, він формується такими рівнями адміністративно-територіальних одиниць, як громада-район, створення яких передбачено Проектом Закону України «Про територіальний устрій України». Слід вказати на наявність локального простору, який представляє собою цілісне поле, сформоване взаємним розташуванням елементів суб’єктів господарювання, їх просторовими характеристиками, в середині якого діють сили певної спрямованості, відповідних величин та точок докладання.
- Мезорегінальний простір – формують адміністративно-територіальні регіони окремих країн, для прикладу, федеральні землі Німеччини (Бранденбург, Саксонія. Баварія та інші). Автономна Республіка Крим та адміністративні області України.
- Макрорегіональний простір, який охоплює територіально значні простори країни або групи країн, де враховуючи специфіку умов та факторів розвитку й розміщення продуктивних сил, виділяються три рівні. Макрорегіональний простір першого рівня формують наприклад, всі країни Європейського Союзу, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки. Макрорегіональний простір другого рівня утворюють, скажімо, окремо взята група країн Центральної Європи (Франція, Німеччина, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швейцарія, Австрія) або Північної Європи (Данія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Ісландія), макрорегіони Російської Федерації (Великий Центр, Сибір, Далекий Схід та інші). Макрорегіональний простір третього рівня формують окремо взяті країни ЄС (Бельгія. Великобританія. Греція і т. д.). крупні економічні райони РФ (Центральний, Центрально-Чорноземний, Поволзький), соціально-економічні райони України (Центральний, Донеччина, Західний, Придніпров’я, Причорномор’я).
Слід зазначити, що однією із загальних тенденцій та характеристик сучасної ситуації в міжнародних відносинах є «економіка Великого Простору». Мова йде про розвиток економічної інтеграції великих просторових систем. Вони поступово стають головними діючими об’єктами міжнародного господарювання. Теорія «Великого Простору» виходить за межі звичайної держави. Це нова форма наднаціонального об’єднання, заснована на стратегічному, геополітичному та ідеологічному факторах. Становлення «Великого Простору» може відбуватися за різних причин – на основі прийняття декількома державами будь-якої релігійної, культурної або політичної форми об’єднання. Концепція формування міжнародного простору розглядає процес розвитку держав як їх прагнення до досягнення найбільших просторових можливостей, який поширюється на всю сукупність сфер людського життя. Термін «економіка Великого Простору» є похідним від поняття «Великого Простору», яке запропоноване німецьким вченим К. Шмідтом (1888-1985) в праці «Простір та Великий Простір у праві народів».